ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ КАФЕДРА медицини катастроф та ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ “Затверджую” Завідуючий кафедрою МКіВМ професор В.Криса “____”________________ 2004 р. Лекція з предмету “Медицина катастроф” Підготовлена викладачем кафедри ЕіВМ Левченком В.А. Обговорено на засіданні кафедри “____”_____________ 2004р. Протокол №_________. Івано-Франківськ, 2004 Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 2001. – 348с. Дубицкий А.Е., Семенов И.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 1993. – 462с. Организация экстренной медицинской помощи населению при стихийных бедствиях и других чрезвычайных ситуациях / Под ред. проф. Мешкова В.В. – М., 1991. – 208с. 1. Характеристика епідемічних вогнищ У ряді медико-санітарних наслідків НС значне місце займає поява заражених територій (заражена територія – це місцевість, водопостачання, міста, населені пункти й окремі об'єкти, які після катастрофи були забрудненні біологічними агентами, хімічними й іншими речовинами в кількостях, що являють небезпеку для людей і тварин, що знаходяться на даній території), інфікованих районів (інфікований район - це різке погіршення сан.-епід. обстановки в районі НС із циркуляцією збудників інфекційних захворювань, у т.ч. загальних для людини і тварин) і епідемічних вогнищ (епід. вогнище – це територія, на якій у визначених границях часу і простору відбулися захворювання людей інфекційними хворобами, що виникли за короткий термін і прийняли масовий характер з погрозою подальшого поширення інфекції), динаміка яких визначається тимчасовими межами і характеризується чотирма факторами: наявністю інфекційних хворих серед постраждалого населення можливістю поширення ними збудників ураженими, які потребують госпіталізації, так як існує ризик зараження здоровим населенням, що контактувало з інфекційними хворими, яке потребує обсервації і спостереження, з позицій ризику зараження зовнішнім середовищем, яке представляє інфекційну небезпеку. Епідеміологічне вогнище в районах НС має наступні характерні риси: масове зараження людей і формування множинних вогнищ за рахунок активізації механізмів передачі збудників інфекції в зонах катастроф тривалість дії вогнища (особливо природно-осередкованних інфекцій) за рахунок тривалості дії нез'ясованих джерел, які викликають зараження скорочення інкубаційного періоду в результаті постійного контакту з нез'ясованими джерелами інфекції, зниження резистентності і масивні дози інфекційних збудників відсутність захисту населення й уражених від контакту з заразними хворими в зв'язку з несвоєчасною ізоляцією інфекційних хворих наявність різних клінічних форм інфекційних хвороб і несвоєчасна діагностика. Для визначення активності епід. вогнища враховувати тільки інкубаційний період інфекції недостатньо. Другий пік поширення інфекції може виникнути через 2-3 інкубаційних періоди за рахунок передачі збудника особами, у яких інфекція протікала в безсимптомній формі. Тому для визначення тимчасових границь епід.вогнища необхідно враховувати і наявність носіїв. Територію поширення захворювань називають нозоареалом і виділяють два типу ареалів інфекційних хвороб: повсюдний і регіональний: Групи хвороб т и п а р е а л а повсюдний регіональний Черевний тиф і паратифи, вошинний, сипний і поворотний тифи, 1.Антропонози Холера, амебіаз, малярія вірусні гепатити, ендемічний менінгіт, ...